Посол в кожному туристі

Взаємостосунки людей – вельми складна штука в межах і одної країни, що вже казати про міжкультурні особливості.
Наскільки б близько не знаходилися країни, як би схожими не були мови народів, кордон існує не тільки на мапі. Історично так склалося, що дві країни на мапі сучасного світу не можуть об’єднатися, поділитися своїми частинами чи підпорядкуватися одна одній – все це вже буде актом агресії, виявом шовінізму тощо. І навіть представники тих націй, які безсоромно вдаються до цього, (особливо вони) мають думати про кожен свій крок, зроблений не в межах своєї країни.
Чому це важливо? Чому пересічний турист має звертати увагу на те, чи не заважає його відпочинок комусь поруч?
Тому що наші вчинки завжди мають наслідки. Не завжди ми відчуваємо на собі ці наслідки, але хтось в такому випадку відчує їх замість нас.
Тому що повторювані і поодинокі дії представників однієї країни створюють враження про країну в цілому.
Тому що цим враженням будується ставлення до всіх, хто приїде “після нас”.
Тому що, зрештою, сподобатися комусь, кого бачиш вперше, вкрай складно, але чи не варто спробувати?
Не так вже й часто ми дійсно робимо щось значуще для власної країни. Не так часто ми відповідаємо за її імідж. Не так часто нам випадає роль “амбасадорів”.
Хтось скаже, що це робота дипломатів (не тих, що портфелі). Але різниця між будь-яким туристом і дипломатичним представником однієї країни лише в тому, що вчинки дипломата публічні і мають відносно більшу вагу. Водночас, туристів же набагато більше, тому в кінцевому результаті вчинки всіх туристів грають набагато важливішу роль для країни, ніж вчинки всіх дипломатів.
Хтось скаже, що поведінка деяких представників приймаючої країни також змушує бажати кращого. І в цьому вияві власного его і є складність людських стосунків. Інколи варто йти на поступки хоча б тому, що в цей час йдеться мова про дещо глобальніше, ніж про проведення відпустки.
В світі, де кожен поводився себе так, як би хотів, не зважаючи на загальноприйняті норми поведінки, не було б місця нормальним людським стосункам, взаємоповазі між представниками різних і тих самих країн. Власне, не було б і поваги до себе, бо людина, засліплена думками  про себе, не знає насправді, що то є – повага.
Тому, наступного разу, перебуваючи закордоном і висловлюючись в кафе на адресу будь-кого, спілкуючись з іноземцями і просто проводячи вільний час подумайте про тих, хто приїжджатиме сюди після вас: про своїх друзів, дітей, онуків; про тих, хто тут працює на заробітках; зрештою, про тих,  хто навколо вас. Будьте чистою краплиною в океані.

Посол в кожному туристі