Cyborg’s Word

“Кі́борг (скорочення від «кібернетичний організм») у медицині — біологічний організм, що містить механічні або електронні компоненти; у науковій фантастиці, зокрема, кіберпанку, — фантастична істота, напівлюдина-напівмашина, андроїд.
З вересня 2014 року в українських засобах масової інформації та соціальних мережах поширюється вживання терміну кіборги як назви українських вояків — захисників донецького аеропорту під час війни на сході України”

Абстрактне поняття “кіборги” тепер викликає одну чітку асоціацію – це ті, хто боронять Донецький міжнародний аеропорт. Хтось бачив їх по телевізору (так званих “розпіарених” Кіборгів), хтось приходив зустрічати їх в рідних містах, хтось перечитав купу постів на Фейсбуку, але для кожного було б за честь зустрітися з одним з них, послухати, що кажуть сучасні герої. Те, що Кіборги зараз проводять зустрічі зі студентами різних вишів, надзвичайно необхідно як молоді, так і Кіборгами. Перші бачать Хто за них воює на Сході, другі бачать За кого вони воюють на Сході.

Зустріч, про яку я хочу розповісти, відбулася в Київському національному лінгвістичному університеті. Головною “діючою” особою був Кіборг з позивним Богема (в мирному житті, Андрій Шараскін).

Як завжди, приголомшили подробиці життя “до”: Андрій – режисер. Однак, як і багато хто з його побратимів, “не зміг сидіти і спокійно дивитись все по телевізору”.

Впевнившись в доволі слабкій студентській позиції щодо історичних подій (позорисько філологічне), Андрій взявся охоче проводити такий собі міні-лікбез на тему подій, пов’язаних з УПА та національно-визвольним рухом взагалі. Очевидно, знаючи про те, що переважна більшість студентів – дівчата, він кілька разів протягом зустрічі процитував актуальні для нас рядки Шевченка. Саме ті, що про “Кохайтеся”.

Все ж, найцікавішою частиною зустрічі були слова про Аеропорт. “Так, це форпост. Так, там зараз частково вирішується і доля всієї України. Але Україна не впаде, якщо впаде Аеропорт,” – сказав Кіборг. Доля ж України чи то пак сценарій для бійця, втім, як і для багатьох, очевидний: заморожування конфлікту. Однак, пригадавши, що цей сценарій пропонується світовими лідерами, пригадавши те, яким, певно, є сценарій РФ, Кіборг питає: “А чи це український сценарій?! Де взагалі український сценарій?”

Звісно, що ДУК має свій сценарій, який, до речі, збігається, думаю, з версіями багатьох українців з активною позицією. Знову ж таки, проблемою постає система. Стара, незмінна система. Саме тому, на питання щодо кандидатів на посаду міністра оборони Кіборг відповідає однозначно: зміна імен не призводить до кардинальних змін. Допоможе лише зміна системи. І додає, що поведінка жодного з очільників не відповідає тій, що має бути за таких обставин.

Говорячи про національну свідомість, Андрій знову згадує історію – применшення значення країни, гніт, словом, все, що призвело до того, що нація перестає вважати себе спроможною боротися за себе. Тут йому спадають на думку і розважальні заклади – корчми, шинки – організовані відомою національною меншиною, і Кіборг приходить до висновку, що “Все, що розслабляє націю, грає на користь її ворогу”. (Згадуючи наші нещодавні спроби влаштувати антиалкогольний флешмоб на День збройних сил України, я дуже потішилася почувши таку думку від Кіборга).

Варто зауважити, що на противагу деяким людям, Кіборг не вважає, що лише особистість Путіна є проблемою. Отже, зі смертю Путіна мало що зміниться в стосунках між українцями і росіянами. “Згадайте ті 85%. Цей соціум вимагає того, що відбувається зараз на Сході. Від зміни влади в Росії проблема не зникне”.

Зрештою, сам Кіборг важливим меседжем свого виступу визначив ідею продовження роду, безумовно актуальну для дівчат. Однак, його вираз “Ми там тих ворогів поборемо, ваша ж задача – побороти тих ворогів, які лишилися тут, всередині” має сприйматися нами більш серйозно, ніж ми зараз це уявляємо.

Які ж рішення проблем пропонує сам Андрій? В цьому він цілком покладається на Правий Сектор та його представництво у Верховній Раді. Він впевнений, це ті, хто можуть змінити систему в країні.

Кіборг не говорить відверто про далекоглядні плани на майбутнє. Він наголошує: “Зараз час кожному займатися своєю справою. Займатися тим, що горить. І тільки тим. Якщо можеш чимось не займатися, то не займайся”.

На питання чому не відбуваються радикальні зміни влади,  чому перестали говорити про якісні зміни, Богема відповів: “Якщо ми зараз про це говоримо, значить, це важливо. Значить, цьому треба приділити увагу”. Але моя думка така, що саме ті, хто лишився, хто не пішов на фронт, і мають думати над цими питаннями.

Мене особисто турбувало явище індеферентності серед громадян. Вважаючи, що це, на жаль, ще доволі розповсюджене явище в Україні, я спитала як можна з цим боротися, як поводитися з тими, кому доля країни відверто байдужа. Завчасно перепросивши за лайку, Кіборг відповів: “Або забити на них, або п*здити”.

Сказати, що ця зустріч справила на мене враження, – не сказати нічого. Нам тут, грубо кажучи, в тилу, дійсно необхідно бачити цю міць і силу, що дає впевненість за майбутнє України.

І ще дещо я вкотре зрозуміла: героями таки не народжуються, їх загартовує історія. І коли вже ми маємо таких героїчних співвітчизників, маємо і для себе встановлювати певну планку відповідності. Щоб не було соромно їх зустрічати.

image

Advertisements
Cyborg’s Word